Прошепчет лето уходящее: «Пока…»,
Собрав колючие плоды каштана.
А небо, взглядом выцветшего василька,
Зелёная вода уснувшего фонтана,-
Вдруг превратят разлуку в облака…
Но осени нет дела до обмана…
Она ответит лету: «Что ж, пока!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Душа шукає душу - Василь Мартинюк "...Душа зв’язалася з душею..." - ці слова з
Першої книги Самуїлової, 18:1, я обрав епіграфом до запропонованого вірша. А написав його, коли почував себе дуже самотнім, коли мене не розуміли ні рідні по крові, ні рідні по вірі, і тільки раптове усвідомлення близькості Господа Ісуса Христа дало мені утіху і спокій. Слава Ісусу!
